Скачать: Video Audio

Тема: ВЧИМОСЯ ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ. СИЛА ВДОВИ, ЯКА ПЕРЕМОГЛА БЕЗБОЖНОГО СУДЮ (ЛУК. 18. 1 — 8). 23.09.18

500 ДНЕЙ МОЛИТВЫ. ИТОГИ. 19.07.2015
ГАРМОНИЯ СЕМЕЙНЫХ ОТНОШЕНИЙ (семинар)
 

ВЧИМОСЯ ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ. СИЛА ВДОВИ, ЯКА ПЕРЕМОГЛА БЕЗБОЖНОГО СУДЮ (ЛУК. 18. 1 — 8)

«І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом» (Лук.18:1).
Не буду оригінальним, якщо скажу, що саме думки, ось що першочергово визначає життя людини, її вчинки, промахи, невдачі, успіх, як, втім все життя. Ми живемо так, як мислимо. Страждаючи в своїх невдачах, падіннях, ми нерідко забуваємо, що коренем цих невдач є наші власні думки. Нас ніколи і ніде не вчили, що робити з думками, чи можна ними керувати, чи можна на них впливати і врешті-решт, як вони впливають на наше життя. Сьогодні ми спробуємо розібратися тільки з однією гранню цієї теми, відповідаючи на питання — як мислити правильно, щоб мати успіх, щоб бути угодним Богу? Зараз багато говориться про таке поняття, як позитивне мислення. Слово «позитивне» — значить позитивне, правильне. » Read more..

ПОСЛАННЯ ЯКОВА. ДРУЖБА ЗІ СВІТОМ 4й РОЗДІЛ 4,5 ВРШІ

Є заповіді, які християни не люблять. Наприклад, заповідь не переїдати, викликає здивування. Як  можна їсти і не переїсти? Для нашого народу це залишається найбільшою таємницею. Дуже не подобається християнам заповіді про необхідність страждати і про те, що багатьма стражданнями нам належить війти до Божого Царства. Але, напевно, заповідь яка викликає найбільше нерозуміння, подив, у когось відвертий протест, навіть, обурення – це заповідь не любити цього миру.

«Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається. Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває?»

(Як.4:4,5). » Read more..

ПОСЛАННЯ ЯКОВА. ЧАСТИНА 9. ПЕРЕМОГА НАД ВНУТРІШНІМИ ВІЙНАМИ. 4й розділ 1 — 3 вірші.

ГЛАВА 4. СТ. 1 — 3. ВІЙНА ВСЕРЕДИНІ МЕНЕ
«Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої» (Як.4:1-3).

Давайте тихенько підслухаємо молитву розмову одного віруючого зі своїм Творцем: «Батько небесний, Ти ж обіцяв, Ти зобов’язаний мені дати. Я повинен взяти вірою. Я стою на твоїх обіцянках! Чому ж я не отримую?» Нашому віруючому згадалася молитва Асафа: «чи не даремно я очищав серце моє і в невинності вимив руки мої» (Пс.72: 13). І Бог, з властивим Йому вселенським спокоєм, відповідав: » Read more..

ПОСЛАННЯ ЯКОВА. ЧАСТИНА 8. СПРАВЖНЯ МУДРІСТЬ, ЩО ВІД БОГА 3й розділ. 13 – 18 вірші

Мудрість – це така річ, яка там нам конче потрібна в житті. Мудрість допомагає ніколи не потрапляти в дурнуваті ситуації в яких часто ми самі винні. Щось не те сказав, та прогнівався, там не так себе повів, там не зорієнтувався та зробив невірний вибір і все, зламав обставини, а іноді і зламав життя. Яскравий, та водночас, сумний приклад – це Саул, перший цар Ізраїлю. Він був позбавлений мудрості. Його падіння почалося з непослуху Богу, потім гріх за гріхом, і його життя стало приреченим на поразку, на загибель. Але ж кожну мить, яку він змарнував на жалюгідні гріхи, він міг би каятися. Поруч з ним знаходився Давид, другий цар Ізраїлю. Він також робив купу помилок, але ж, на відміну від Саула, повертався до Бога. Тож, нам всім вкрай необхідна Божа мудрість.

Що легше народити дитину чи її виховати? » Read more..

НА ТРИДЦЯТИРІЧЧЯ НАШОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

Ми йшли разом, іноді обставини намагалися наші руки розімкнути
І тоді ми трималися ще сильніше.
Іноді ми переставали розуміти один одного
І тоді ми зупинялися, щоби заглиблювати щирість спілкування.
Були різні часи, але непохитна любов допомагала долати нам всі перешкоди.
Не було грошей і ми терпіли.
Не біло сил і ми підтримували один одного, так сповнюючись нових сил.
Народжувалися діти і ми стомлені, але щасливі, чергували ночами.
Хтось з нас робив помилку, і інший з довготерпінням його виправляв.
У нас різні хобі, але ми навчилися підтримувати навіть те, що нам не цікаво, але важливо для іншого
На деякі речі у нас різні погляди, але і їх ми навчилися поважати,
даючи простір свободи.
Ми навчилися цінувати різницю один одного і так стали командою.
Навчилися, коли хтось з нас стомлювався, брати обов’язки іншого і так зберігали рівновагу.
Навчились і говорити і мовчати, триматись один одного і в часи радості і в скорботі.
Ми, двоє різних людей, з Божою допомогою, стали одним і це була довга, але дуже щаслива дорога.
Ми продовжуємо іти міцно тримаючись за руки, розуміючи, що стали один для одного найважливішою і найдорожчою людиною.
Дякуємо Богові за ту мить, коли ми побачили один одного і закохалися.
Славимо Творця за кожну мить наших стосунків, з яких склалися ці 30 років.

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #234.

«Когда же пришли они в Капернаум, то подошли к Петру собиратели дидрахм и сказали: Учитель ваш не даст ли дидрахмы? Он говорит: да. И когда вошел он в дом, то Иисус, предупредив его, сказал: как тебе кажется, Симон? цари земные с кого берут пошлины или подати? с сынов ли своих, или с посторонних? Петр говорит Ему: с посторонних. Иисус сказал ему: итак сыны свободны; но, чтобы нам не соблазнить их, пойди на море, брось уду, и первую рыбу, которая попадется, возьми, и, открыв у ней рот, найдешь статир; возьми его и отдай им за Меня и за себя» (Матф.17:24-27). Меняются эпохи, страны, народы, и только налоги и налоговые инспекторы остаются неизменными. Вот эти вечные собиратели драхм, лишенные в своей деловитости священного трепета перед Христом, они скорее испытывают благоговение и безграничное уважение только к деньгам. С сухой деловитостью и подчеркнутой внешней уважительностью, спрашивают: «Учитель ваш не даст ли дидрахмы?» Петр, как всегда, импульсивно и самоуверенно отвечает «да», и лишь потом идет выяснять у Учителя будет ли действительно Христос платить налоги? По законам той местности и того времени каждый еврей должен был раз в году уплатить налог на храм в размере двух драхм. Петр, впрочем, как и налоговики, заинтригованы. Интересно, какая же реакция этого, так не похожего на других бродячих учителей, сына плотника Иосифа, на необходимость платить налоги, ведь он, казалось, так далек от земных дел? Петру даже не понадобилось ничего рассказывать. Иисус еще раз подтверждает, что Он воплощение всезнающего Бога видящего и слышащего всех, без исключения, людей. Вот и на сей раз Иисус, находясь достаточно далеко, слышал разговор Петра с налоговиками. Вот, что означает слово «предупредил» вопрос Петра. В присущей парадоксальной, образной и точной манере, Христос приводит аналогия с детьми царя, с которых, разумеется, царь не будет брать налоги, но берет с посторонних. Странно брать со Христа налог на храм, Он ведь и есть этот храм духовный, все что происходит в величественном Ветхозаветном храме должно предвещать новую и высшую эпоху Спасителя. И тут вновь неожиданный ход: «Мне вовсе не нужно платить налог, но, чтобы не соблазнять заплатим. Урок первый – чтобы не толкать людей на грех, например, не уплаты налогов, Христос, как и его последователи, царские дети, должны быть послушными законам. Не дай Бог узнавшие о неуплате налога христианином из-за этого никогда не переступят врата Царства Божьего. А далее, Сын Божий велит опытному рыбаке, Петру, пойти поймать рыбу и в первой же во рту будет статир, монета равная четырем дидрахмам, достаточно, чтобы уплатить налог за двоих. Урок второй – Христос знает все, все видит и понимает. Каждая монетка, каждая драгоценность, все что потеряно, все, что найдено, что бережно хранится и легкомысленно теряется – это все Его, по большому счету. И Он никогда не оставит нас без помощи, найдя, в самом неожиданном, удивительном, не логичном и чудесном месте источник нашей помощи. Для чего же суетится и переживать, паниковать и раздражаться, терять покой и жить в храническом страхе если в случае необходимости даже изо рта рыбы может прийти помощь от Бога?

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #234. «Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми? Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини! Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе…» (Матв.17:24-27). Змінюються епохи, країни, народи, і тільки податки і податкові інспектори залишаються незмінними. Ось ці вічні збирачі драхм, позбавлені у своїй діловитості священного тремтіння перед Христом. Вони швидше відчувають благоговіння і безмежну повагу тільки до грошей. З сухої діловитістю і підкресленою зовнішньою повагою, запитують: «Учитель ваш чи не дасть дідрахми?» Петро, як завжди, імпульсивно і самовпевнено відповідає «так», і лише потім йде з’ясовувати у Вчителя чи дійсно Христос платитиме податки? За законами тієї місцевості і того часу кожен єврей повинен був раз на рік сплатити податок на храм в розмірі двох драхм. Петро, втім, як і податківці, заінтриговані. Цікаво, яка ж реакція цього, так не схожого на інших бродячих вчителів, сина теслі Йосипа, на необхідність платити податки, адже він, здавалося, так далекий від земних справ? Петру навіть не знадобилося нічого розповідати. Ісус ще раз підтверджує, що Він втілення всезнаючого Бога бачить і чує всіх, без винятку, людей. Ось і цього разу сталося, коли Ісус знаходячись далеко, чув розмову Петра з податківцями. Ось, що означає — «попередив» питання Петра. У властивій парадоксальній, образній і точній манері, Христос призводить аналогію з дітьми царя, з яких, зрозуміло, цар не буде брати податки, але бере з сторонніх. Дивно брати з Христа податок на храм, Він і є цей храм духовний. Все що відбувається в величному старозавітному храмі має передбачати нову і вищу епоху Спасителя. І тут знову несподіваний хід: «Мені зовсім не потрібно платити податок, але, щоб не спокушати заплатимо». Урок перший — щоб не штовхати людей на гріх, наприклад, не сплачувати податків, Христос, як і його послідовники, царські діти, повинні бути слухняними законам. Не дай Бог, щоби хтось дізнався про несплату податку християнином і через це ніколи не переступив браму Царства Божого. А далі, Син Божий велить досвідченому рибалці, Петру, піти з вудочкою і в першій же спійманій рибі в роті взяти статир, монета рівна чотирьом дідрахмам, досить, щоб сплатити податок за двох. Урок другий — Христос знає все, все бачить і розуміє. Кожна монета, кожна коштовність, все що втрачено, все, що знайдено, що дбайливо зберігається і легковажно втрачається — це все Його, за великим рахунком. І Він ніколи не залишить нас без допомоги, знайшовши, в самому несподіваному, дивовижному, не логічному і чудовому місці джерело нашої допомоги. Для чого ж метушиться і переживати, панікувати і дратуватися, втрачати спокій і жити в хронічному страсі, якщо в разі потреби навіть з рота риби може прийти допомога від Бога?

» Read more..